- Деталі
- Перегляди: 1328
Парафії
ГВІЗДЕЦЬ
Гвіздецька парафія до мого призначення вийшла з юрисдикції РПЦ МП і на сході селян в Народному домі проголосували за УАПЦ КП. Але після цього якісь приїжджі греко-католики хотіли захопити храм силою. Почали під церквою служити а коли їх вигнали то якийсь час ще служили за церковною огорожею. Потім до них почали примикати і деякі люди з місцевого населення. Щоб остаточно вирішити міжконфесійну проблему з приналежністю храму Божого в селищі 27 січня 1991 року, відбувся референдум. За УАПЦ КП проголосувало 580 віруючих з 780 осіб, котрі брали участь в голосуванні. 116 осіб проголосували за УГКЦ. 1994 р. невеличка громада УГКЦ спромоглася запросити для задоволення своїх потреб священика о. Михайла Арсенича родом з Березовів Косівського району. З березня 2002 р. служить о. Богдан Гаврилюк родом з Городенки. Моляться греко-католики почергово з римо-католиками в старовинному костелі Бернардинів в капличці св. Анни.
Початок 90-х років був важким не тільки церковними непорозуміннями але й економічними. Радянські гроші почали втрачати свою вартість. Виробництва з розпадом СРСР занепадали, Щось купити можна було тільки за купони і то в обмеженій кількості. Грошей своїх Україна ще немала. Національні банки збанкрутували. Вартість товарів оцінювалася в мільйонах. Хто мав якісь позики в банках на тисячі крб. повертав дуже швидко бо одержував мільйони. Але це були ті хто знав про таку ситуацію з відповідних джерел. Всюди були великі черги. Ніхто не знав як краще зберегти свої заощадження. Одні брали гроші з банку інші їх вкладали. Звичайно виграли ті хто вкладав їх в нерухомість. Люди мають надію, що Українська влада все ж таки коли не будь поверне їм заощадження. Ось така була ситуація коли я прибув у Гвіздець для виконання своїх пастирських обов´язків.
Що в загальному можна сказати про населення Гвіздецької парафії. Люди тут різні і переважно не місцеві. На території селища проживає багато вчителів бо є аж три школи. Загальноосвітня 1-3 ст., допоміжна школа-інтернат, школа мистецтв в минулому музична школа. Багато також проживає медичних працівників бо є лікарня. Є три бібліотеки. Дві селищних і одна шкільна. У пристосованому приміщенні знаходиться дитячий садочок. Приміщення під новий дитячий садочок стоїть недобудованим з радянських часів. В селищі розвивається приватна підприємницька діяльність. Розширюється мережа приватних магазинів, діють інші установи. В основному тут проживає місцева інтелігенція. Як і всюди був тут в радянські часи колгосп, радгосп та спілка селян. Але переважно там працювали люди з навколишніх сіл. За останні роки в цьому селищі куплено багато будинків людьми з інших сіл. До якої вони відносяться віри чи конфесії не відомо. Перші роки як правило вони до церкви не ходять. Та і місцеве населення не дуже відвідує храм Божий. Я думаю, що людям поки, що просто важко визначитись щодо релігії після тої страшної атеїстичної чуми. Вінчань та хрещень буває дуже мало. Навіть дехто хоронить небіжчиків за місцем їх народження. Звичайно такої складної релігійної ситуації уже немає ніде. Свій християнський обов'язок людина зобов'язана виконувати там де вона проживає. Саме так формується кожна парафія у кожному населеному пункті. На початку коли мене покликала громада на цю парафію то церковний комітет дуже дбав за матеріальний стан священика, а з часу поділу парафії православний парафіяльний уряд трохи занедбав цю справу. Адже на совісті кожної парафії не тільки утримання священика але й благочинного і єпархіального управління.
Правда Бог за мене не забуває, бо є ще добрі люди на тих парафіях де я був раніше ось вони мені чим можуть допомагають. Я дуже добре знаю, що люди у Гвіздці надзвичайно сумлінні і побожні і вони подбали б про священика але їх треба до цього організувати. Цим має займатися парафіяльний уряд який обіцяв мені про відповідний добробут.
Священик має давати людям духовну їжу а люди священику в міру своїх можливостей - матеріальну.
Гвіздецька парафія була якийсь час в занепаді. Адже з 1961 року по 28 листопада 1989 року храм Божий був закритий і душпастирська робота тут зовсім не проводилася. Священик появлявся у містечку іноді тільки у випадку похоронів. Коли я прийшов на цю парафію то деякі люди навіть віталися зі священиком добрий день і дехто звертався на ім'я та по батькові. Правда поступово парафія починає привикати до релігійного життя хоча між собою ще деякі таки вітаються по світськи. На слідки атеїзму ще не додавна тут таки були відчутними. Наприклад до 2000 року базар у Гвіздці знаходився на колишньому цвинтарі, що за "Зорепадом". Ще до цього часу у Гвіздці не скасовано базар у недільні дні. Ще також більшість приватних магазинів продовжують працювати у святкові та недільні дні.
Не розумію чому батьки не навчають своїх дітей ходити в храм на молитву. Це дуже небезпечно як для них самих так і для суспільства. Звідки ж тоді будуть братися міцні сім'ї та дошлюбна і шлюбна цнотливість.
Багато на парафії в останні роки робиться для облаштування самого храму Божого і майже завершується будівництво парафіяльного будинку для священика. В грудні 2005 року до парафіяльного будинку підведено газ і електричне світло. Практика також показує, що до парафіяльного уряду таки треба обирати людей поміркованих, побожних, і послушних священику та обов'язково з числа старшого віку. Звичайно статут церкви дає відповідні вказівки щодо церковної управи.
Душ пастирська робота вимагає від священика бути послушним своєму архієрею. В зв'язку з цим священик не має своєї волі він зобов'язаний служити людям там де це необхідно з точки зору єпископа.
Таким чином перебуваючи на Гвіздецькій парафії я був якийсь час у душпастирському відрядженні на весні 1991 року у смт. Веселіново Миколаївської обл. Тут я побачив справжній духовний голод. Один священик обслуговував до 18 сіл. Звичайно задовільнити усі треби віруючих було не можливо. Багато похоронів відбувалося без участі священика. Пам'ятаю як щонеділі приходили в храм заочно запечатувати по кільканадцять гробів померлих. А як появлявся священик у якомусь селі то треба було завжди мати з собою все для хрещень, вінчань та похоронів. Бо люди збиралися один до одного по кільканадцять чоловік саме для здійснення над ними цих таїнств. Були такі села де нога священика від років війни не ступала. Деякі села у Василінівському районі були дуже бідними. Хати були примітивними не обгороджені. Дороги не шутровані. Люди не знали, що в неділі та релігійні свята треба святкувати і не працювати. Деякі вживали багато вина та горілки. Були й такі, котрі ніколи в житті не сповідалися. Але в усьому я бачив їхню дружність. Будь яка треба робилась спільними зусиллями. Люди там не багаті за то надзвичайно щирі. Пам'ятаю як я їх навчав говорити по українськи. Бо суржик вони вважали за українську мову. Сюди на Миколаївщину я з Гвіздецьким церковним хором в 1991 році приїздили на місійну духовну працю. Люди були довільні від спілкування з нами. В цих краях я зустрічався з масовими поселеннями людей із Західної України, котрі у свій час були вивезені радянською владою до Сибіру і після відбуття там немали права повертатися у свої рідні краї. Мені жахливо було слухати як невинних людей цілими селами позбавляли їх маєтностей і просто викидали в сибірах на неминучу смерть.
На Гвіздецькій парафії люди ще ніяк не можуть звикнути, що в середу і п'ятницю є пісні дні і тому на випадок похоронів у ці дні їжу треба готувати пісну. На поминальних обідах дають пити горілку забуваючи, що це поминки а не весільні застілля. Занехаялась також молитва підчас проводів у військо. Ще декілька років тому перед тим як іти у армію батьки призовника наймали службу Божу за щасливу дорогу і хлопці сповідалися та причащалися Святих Христових Таїн. Стали парафіяни забувати наймати перед весільну та по весільну Служби Божі. Святкуючи дні народження та дні ангела люди не знають, що треба приносити до церкви парастаси за здоров'я і наймати служби Божі.
Ще до церкви не навернулися деякі вчителі та лікарі які покликані Богом бути в приклад для інших. Не знають люди і про благословення священиком місця під забудову, криниці, збіжжя для засіву, вуликів з роями бджіл, вина, меду, перших плодів та снопів і тд Забувають і про заборону Богом торгувати у неділі і свята на базарах та магазинах. Прикро, що життя наше так швидко минає а плодів то добрих, християнських в нас дуже мало. Пасивність людей у відношенні до Бога і до церкви є карою Господньою для всього суспільства.
Добре було б, щоб церква і школа були одним надійним організмом у вихованні підростаючого покоління. І хочу сказати, що для цього уже багато робиться. Добре було б щоб все населення парафії брало активну участь у житті церкви. Хочеться, щоб у неділю і свята всі жителі селища молилися в храмі Господньому. Щоб не було в містечку злодіїв, хуліганів, пияків, щоб люди любили і поважали одне одного. Бажано, щоб в цьому містечку було побільше виробників. Бажано, щоб хоча раз в місяць їдальні та кафе влаштовували благодійні обіди для бідних людей. Щоб відновилися запущені громадські криниці і щоб облаштувати належним чином Гвіздецькі джерела. Щоб священики інших конфесій не забігали у Гвіздець як злодії виконувати християнські треби а люди, щоб розуміли, що треба свою церкву і свого священика підтримувати а не інших. Хочеться, щоб у майбутньому це містечко перетворилося в одне із кращих міст України.
Похвально, що в селищі почався розвиватися приватний бізнес. Є декілька виробників. Серед них - столярний цех, цегельний завод,(діяв) ковбасний цех, діє комунальне господарство. Відновлюються в містечку християнські святині. Діє окрім церковного похоронний хор. На території селища діє Коломийське духовне училище. (діяло) Триває взаєморозуміння між місцевою владою і церквою. Огороджується цвинтар. На парафії не помітно якоїсь агресивності до віруючих РКЦ та ГКЦ. Люди відстоюють свою православну віру і не мішають у відродженні інших конфесій.
Коротко з історії церкви і селища.
Селище виникло з розростанням самого Старого Гвіздця котре в письмових згадках подається з 1373 р. В енциклопедії коломийщини на букву „Г” ст.45 в низу про гвіздці описується наступне : „ Збірна назва сіл Малий Гвіздець, Старий Гвіздець та селище Гвіздець Коломийського району. Черговість виникнення цих поселень мабуть така; спочатку існував просто Гвіздець (вперше згадується в документах 1373 р.), який згодом втратив своє значення і став Старим Гвіздцем (від 1579 р.), у 1475 р. уже зафіксована назва Малий Гвіздець, що свідчила про якесь невелике самостійне поселення; відтак на новому місці виник теперішній Гвіздець, який у 1660 р. вже зафіксований в історичних джерелах як Гвіздець новий).
Подана історична довідка приводить до наступних міркувань. До утворення нових поселень Гвіздців могло спричинити часте руйнування турецькими ордами примітивних а то і сильних поселень-укріплень. Останнє зруйнування міст та сіл і в тому числі Старого Гвіздця в 1589 році дало поштовх уцілілим людям поселюватися в інших можливо більш надійних місцях. Хотя від орди майже неможливо було сховатися. Тому Малому Гвіздцю як і Старому прийшлося перетерпіти не одне з руйнувань. Більше пощастило Новому Гвіздцю тобто теперішньому, бо заснувався після ординських поразок. В 1660 році мав уже бути невеличкий православний цвинтар а пізніше і церква. Один з перших таких цвинтарів і церква мабуть знаходились на об´їздній дорозі де побудовані Німчуки. Там до тепер знаходиться не зайнятою територія. Будинки побудовані не попри дорогу а очевидно за межами цвинтаря. І дороги через цвинтар не могло бути. Могла бути стежка через цвинтар а на початку 19 ст. коли в селищі жили різні не православні люди зробилася дорога. Проте, що там знаходиться цвинтар свідчу сам і хто хотів міг бачити під час прокладання газових труб останки людей в здовж рова а це близько 30 метрів. Думаю, що цей цвинтар мав бути діючим до 1790 року. З 1790 по 1850 був діючим цвинтар за „Зорепадом”. Якийсь цвинтар давній також був навколо теперішньої церкви. Приблизно з 1840 р. мабуть діє цвинтар неподалік цегельного заводу через дорогу від стадіону.
Історичні відомості про появу церкви у Гвіздці дуже скупі. Може колись і комусь було вигідно стерти з лиця землі все що стосувалося історії України, її церкви тощо. Але як свідчить уціліла історія міст і сіл України церква в добу князівств, києво-галицької митрополії, галицько-волинської і аж до 1596 року в Україні була єдиною. Вона була православною і лише після Унійного Брестського Собору почала ділитися на уніатську і православну. Час церковних міжусобиць між іншим триває по наші дні. Унійна церква то збільшувалася то зменшувалася. Все залежало від стійкості прокатолицьких імперій і самого місцевого населення. Історія Гвіздецької церкви і селища нерозривно пов´язана як з історією України так зокрема Галичини. Найжорстокіша епоха церкви починається саме з унійних часів 1596 року. Бо православним треба було захищатися не тільки від католицизму але й від свої єдиновірних, що переходили й переводили силою і з допомогою чужинців відбирали у православних храми, маєтності, віру. Польські пани приборкавши адміністративний державний апарат, просто загарбали міста, села, найкращі землі, ліси й пасовиська. На кінець 16 ст. лише магнатам Потоцьким в наших місцевостях належало 17 міст і містечок. Серед них Єзупіль, Тисмениця, Богородчани, Отиня, Гвіздець та кілька десятків навколишніх сіл. Із зростанням панських фільварків супроводжується насильницьке захоплення селянських наділів та відбувається руйнування сільських громад. Так стали утворюватися городники, що мали лише невеликі городи.
Підсусідники – жили на грунтах заможних селян і були їх додатковою робочою силою.
Халупники – що мали крім хати невеличкі ділянки землі.
Комірники – не мали своїх хат. І слуги, наймити та інші бідні люди. На кінець 16 ст. панщина становила два дні на тиждень з пів лану. В 17 ст. від пів ланового господарства треба вже було відробляти 5-6 днів на тиждень. Були і поза панщинні повинності – толоки, повози, шарварки тощо.
Селяни сплачували великі державні податки, терпіли від сваволі орендарів, постоїв шляхетських військ.
В першій половині 17 ст. в Галицькому і Коломийському повітах з 55 міст і містечок 37 були власністю польських і українських магнатів, а два належали духовенству. Щоб міцніше закріпитися на землях Прикарпаття, Річ Посполита підтримувала польських, німецьких та вірменських купців і ремісників. Влада надавала католикам різні пільги в торговельно-ремісничій, культурній, та адміністративній діяльності. Укріплення великих міст фортецями ще більше закріплювало польсько-католицьку колонізацію краю. По декілька разів нищилися до тла турецькими і татарськими набігами міста Снятин, Коломия, Косів, Войнилів, Тисмениця, Тлумач, Калуш, Галич.
Впродовж 15 ст. тривали антифеодальні повстання. Майже все 17 ст. проходили селянсько-міщанські повстання в Галичі, Коломиї, Снятині, Тлумачі, Рогатині, Більшівцях тощо. Протифеодельним протестом була також втеча селян на Поділля, Наддніпрянщину, в гірські райони Карпат. Багато приєднувалися до козацьких загонів. У 17 ст. Прикарпаття стає ареною опришківського руху.
З коротенької нашої історії видно як народ протистояв насильству католицької віри та чужинним впливам.
Повстання 1637-1638. А коли 1648 р. спалахнула визвольна війна українського народу проти польсько-шляхетського гніту під проводом Б. Хмельницького то боротьба за визволення Прикарпаття набула ще більшого розмаху. 1654-1848 - частково унія припинила своє існування. В 1667 р. за Андрусівським перемир´ям укладеним між Росією і Польщею Західна Україна залишилася в складі Польщі. Ширення унії ще продовжується в львівській єпархії – 1700. Переселення селян правобережної України на лівобережну - 1711 р., собор у Замості виправив православні книги у католицькому дусі - 1720 р. Єдина в Речі Посполитій православна єпархія залишилася у Могильові на Дніпрі - 1755 р. В 1788 р. сотні парафій було повернуто на православну віру, утворено 23 православних деканати. Зміцнюється православна віра в 1792 р. В 1793-95 роках до Росії було приєднано правобережну Україну і до православ´я навернулося більше 500 тисяч уніатів. 12 лютого 1839 в Полоцьку підписано угоду про воз´єднання західно-руської уніатської церкви з православною. Після ліквідації унії в білорусько-литовських єпархіях залишилося ще приєднатися до віри предків Холмщині та Галичині. 1848 р. в Галичині відбувається очищення богослужбових книг від латинського домішку й обрядовості та навіть повернення деяких парафій в православ´я. 1914 р. відбувається масове вбивство уніатського та православного духовенства австрійськими властями. 1919-1939 – друга польська окупація Галичини. Влада намагається за будь-яку ціну доконати всякий прояв православ´я. Але народ відчуваючи що зміна життя на краще мусить відбутися в 1930-34 р.р. православ´я масово поширюється на Лемківщині. 1939 р. – захоплення Польщі німецькими окупантами, 17 вересня 1939 р. Радянська Армія вступила на територію Галичини, 26-28 жовтня 1939 р. воз´єднано Західну Україну із Східною, 1940 р. приєднано до Східної України Буковину і Ізмаїльщину, в червні 1945 р. – приєднано Закарпаття. 8-10 березня 1946 р. всі уніати Галичини з радістю повернулися до своєї прадавньої православної віри але правда чужого московського патріархату. Не прийняли православ´я декілька єпископів та з десяток священиків. Люди бажали воз´днання з одновірними східними братами тому повернення до православ´я всюди було урочистим. Жодна з уніатських громад не чинила якогось спротиву. До 1946 р. на Івано-франківщині діяло лише декілька православних громад. Хоч населення залишалося православним але усі храми в них були відібрані як тодішньою владою так і пропольськими, про австрійськими, про німецькими греко-католицькими священиками. Звичайно бунт православного населення проти нав´язаної їм чужої віри тривав аж до другої Світової війни. Він полягав у різних громадянських повстаннях та непокорі до влади.
Як бачимо з перебігу подій церква у Гвіздці будувалася православним населенням бо аж з початком 18 ст. на покутті почали ширитися слухи про якусь унію, котра несла з собою нові порядки як у вірі так і в обрядах. Заставити людей до переходу на унію з Римом було неможливим. Швидко і повсюдно одним указом чи розписом пера церква ніколи не міняла свого устрою. Більшість священиків навіть не признавалися людям хто вони і звідки. З виходом уніатської церкви з підпілля в 90 –ті роки і з створенням нових єпархій хіба всі православні священики з людьми побігли в ту церкву. Пішли декілька тих, що мали з того вигоду, або не мали куди подітися через заборону в православній церкві. А потім вихідці з католицьких семінарій священики знаходили окремих обіжених чимось людей на православній парафії і збирали пару людей реєстрували свою громаду з вимогою, щоб православні пустили їх на почергове служіння. Хто впустив немає спокою до цього дня. Бо вони й не збиралися будувати собі храми. Де не вдалося таким чином збирати громаду привозили готові церкви і там служили на православній парафії, або служили де попало в будь-якій хаті а потім згодом будували церкву.
Різними способами чесними і не чесними як тоді так і теперішня унія відроджує своє буття. В по австрійські часи звичайно була вказівка католицької влади силою забрати у православних церкви і навертати їх на католицьку віру. Людям ніхто не пропонував якогось вибору. Тепер інакший час. Влада Українська і змагання йдуть на те, щоб стверджувати українське православ´я, яке постійно терпіло утиски від чужинців католицької віри. Православна церква заснована Христом. Тому йти манівцями в якусь іншу віру православним не годиться. Адже греко-католицька віра фактично є штучною і витвором людським. Як в 90-ті роки фактично війною захоплювалися православні храми ми є свідками. І про це можна прочитати на шпальтах різних газет. Так що не всі парафії одразу ставали католицькими як до тепер ще не всі парафії є в УПЦ КП. Іноді спливає десятки і сотні років на реорганізацію церкви і то коли там відбувається якесь насильство люди згодом його позбуваються. Саме таким насильством над православними була унія з Римом 1596 р. і унія з Москвою 1946 р.
Більша частина православного населення України уже добилися свого українського патріархату з центром у Києві. Ним є УПЦ КП. Інші, що є православними але знаходяться в різних конфесіях обов´язково приєднаються бо є українська держава і мусить бути єдина українська церква. Хто ще до цього часу цього не розуміє то дивуватися нічого. Але час єдності і всякої правди в тому числі релігійної мусить наступити.
Гвіздецька парафія з часу свого заснування спочатку відносилася до православних Галицької митрополії, потім до Львівської, Краківської, Перемишльської єпархій. Потім знову до Львівської, Станіславівської, Івано-Франківської і Коломийської УПЦ КП.
На Станіславську православну єпархію від 27 березня 1885 року був призначений греко-католицький єпископ Юліан Пелеш як єпископ Перемиський. Його змінив Юліян Сас Куіловський 22 вересня 1891 р. уже як митрополит Галицький. Від 20 вересня 1899 р. до 17 грудня 1900 р. був єпископом Андрей Александер Граф на Шептицях Шептицький як митрополит Галицький. Від 6 травня 1904 р. до 1946 р. був єпископ Станіславівський Григорій Хомишин. В цей час майже всі парафії діяли саме як православні, хоч були під зверхністю уніатських єпископів. Люди вірили, що прийде час, коли і вони скинуть з себе уніатське ярмо, насильно накинуте на них Римом. Певна річ, що для тих, хто вже встиг спольщитись і прийняти католицьку віру, дороги назад не було.
Друга світова війна перекреслила будь яку надію на краще життя, бо накинула нове ярмо багатьом народам. Очевидно для очищення планети від зла, війна була неминучою. Як світовий потоп, як єгипетське рабство, як зміна Старого Заповіту на Новий так мусила війною очиститися земля від злих людей. Таке очищення в історії людства відбувається часто. Воно іноді може поширюватися як на всіх землян, так і на окремі народи, держави, області, райони, села, міста, окремі вулиці, родини, сім´ю і особи. Як тільки намножуються беззаконня в народах, так зразу треба чекати на Боже врозумління, яке переважно здійснюється через Біблійні попередження, що злий злого погубить.
8 березня 1946 р. у Львові на церковному соборі греко-католики приєдналися до РПЦ МП. Першим єпископом РПЦ МП був єпископ Антоній, потім єпископ Йосиф, і єпископ Макарій. З розпадом СРСР православні священики вийшли з юрисдикції Московського патріарха разом з церквами та релігійними громадами і почали облаштовувати Українську православну церкву. Першим Єпископом Івано-Франківським і Коломийським УАПЦ на всю область був Андрій. Він і по сьогодні для вірних УАПЦ в різних районах Івано-Франківської обл. залищається правлячим архієреєм. А в тім двоповерховому приміщенні де в часи СРСР знаходилися уповноважені в справах релігії і церкви тепер владика Іасаф УПЦ КП для для остальних районів Іванофранківщини , що не увійшли до складу Коломийсько-Косівської єпархії УПЦ КП. Перед ним було ще декілька єпископів але нам вони не дуже відомі бо частина священиків ще тоді трималася владики Андрія і УАПЦ. Коли собором священиків і мирян Верховинського деканату, Косівського, Коломийського, Городенківського і Надвірнянського було прийнято рішення про утворення нової єпархії УПЦ КП в Коломиї то одноголосно було проголосовано за Єпископа Іоанна Бойчука колишнього Надвірнянського декана. Він тоді був єпископом УАПЦ але перейшов до УПЦ КП.
Енциклопедія Коломийщини подає деякі відомості про Гвіздецьку парафію та неповний список священиків котрі були тут душ пастирями. Церкви Гвіздецького куща в різний період міняли свій статус і були то материнськими то дочерними, Так само і священики мінялися в обслуговуванні. Церкви то об´єднювалися то розділялися з різних причин. Прослідкувати важко хто зі списку священиків і коли яку ще церкву обслуговували. І як з православних ставали греко-католиками а з греко-католиків православними. Хто був на парафії у Гвіздці до 1790 року також не відомо.
О.Миколай Тарновецький – 1790 р., о.Публій Ославський – 1791 р., о.Костянтин Кнігініцький – 1814-28., о.Ігнатій Лопатинський – 1828-32., о. Миколай Никорович 1831-36., о.Михайло Гадзінський – 1837-38., о.Микола Чомкевич – 1838-39., о.Йосип Майковський – 1840-62. При ньому збудовано Гвіздецьку церкву і в 1855 році перенесено з центру міста де тепер побудовано кафе Зорепад на теперішнє місце. З розповідей старожилів я довідався про те, що парохом тоді також був священик Величко і саме при ньому церкву переносили і перебудовували. Ця церква була одна на Гвіздець, Остапківці і Чехову. Тому церкву спочатку хотіли складати за потоком ближче до тих сіл. Але згоди громадами не було досягнуто. Священик Величко чомусь жив у с. Чехова. Де він проживав до того часу невідомо. Дехто розповідає, що священики колись жили там де тепер побудований Куриляк Дмитро Григорович. Те місце до тепер називають ксьондською левадою. Священиків колись називали попами а з приходом Польщі – ксьондзами. Також говорять, що і резиденція будована при св. Величко. Але це мабуть тільки версії. Поки остапківські та чехівські люди будували свої церкви то їх обслуговували гвіздецькі священики. В 1857 р. всього населення у Гвіздці було 1320 осіб.О. Гавриїл Майковський – 1862-1908., при ньому збудовано резиденцію для священиків. Священики Величко і Майковський похоронені в с. Остапківці на цвинтарі. У 1880 р. було 260 будинків. Чоловіків – 919, жінок – 951. З них німців – 1236, поляків – 300, українців – 350. О. Михайло Снігурович 1908-09., о. Микола Руденський – 1909-10., о.Микола Терлецький – 1914-15. З 1919 р. державна чотирьох класова школа ім. Шашкевича. У 1921 р. будинків – 277. Населення – 1992 особи. Чоловіків – 914, жінок – 1078. З них поляків – 961, німців – 0, євреїв – 651, українців – 380. В 1931 р. будинків – 462, населення – 2723. З них поляків – 886, інших – 1837. В 1939 р. поляки покинули Гвіздець і ввійшли москалі. О.Роман Тичинський – 1939-40. 1939 року у містечку Гвіздець було створено Гвіздецький район і він діяв до 30 грудня 1962 року. У 1941 р.2 липня о 4.00 Гвіздець зайняли мадяри, потім німці. Втекли 27 березня 1944 р. о. 17.00. В 1943 році у Гвіздці було спалено 329 будинків. Знищено населення – 3633 серед них в основному євреїв. Забрано в Німеччину – 359 осіб. В 1962 році було закрито Гвіздецьку церкву і інші церкви. В списку є ще о. Іоанн Майковський але невказано роки служіння. О.Євгеній Савчинський служив окрім Гвіздця в Слобідці, Чехові і Остапківцях з перервами – 1910-42., помер 3 червня 1942 р.
Статистика Галичини з подання римо-католицької церкви.
Спис людності в Галичині 1890-1910 р.р.
|
№ п/п |
Римо- католики |
Греко-католики |
Вірмено-католики |
Право- славні |
Протест. |
жиди |
Безвіро- іспов. |
|||||||
|
Заг. |
% |
Заг. |
% |
Заг. |
% |
Заг. |
% |
Заг. |
% |
Заг. |
% |
Заг. |
% |
|
|
1890 |
2929716 |
45-40 |
2790894 |
42-23 |
1739 |
0-03 |
1429 |
0-02 |
43931 |
0-67 |
768845 |
11-63 |
1262 |
0-02 |
|
1900 |
3345780 |
45-73 |
3108972 |
42-50 |
1532 |
0-02 |
2233 |
0-03 |
45382 |
0-62 |
811182 |
11-09 |
857 |
0-01 |
|
1910 |
3745145 |
46-58 |
3378451 |
42-02 |
13-92 |
0-02 |
2816 |
0-04 |
37292 |
0-46 |
872975 |
10-87 |
1316 |
0-01 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
О. Романчук Петро десь родом з гірської місцевості служив приблизно в 1942-43, або 1940-44 р. жив у жидівській хаті там де тепер проживає Томенко Орися і Заєць Оксана. Кажуть, що втік з німцями. О. Баранюк Іван Теодорович роки служіння не відомі. В архіві зберігся протокол від 3 січня 1945 року про передачу метричних книг народження від 1919 року по 1941 рік і книг реєстрації померших від 1886 р. по 1944 рік і книг шлюбу від 1853 року по 1943 рік у Гвіздці місті за підписом о. Баранюка а перебирає Рай-бюро ЗАГС в Гвіздці. О.Іванчук 1944-49., о. Гайдук 1949 р., о.Василь Дзюмбак рукоп. 1925р.
В 1946-47 р. в списку духовенства Станіславсько-Коломийської єпархії, що возєдналися з православною церквою у Гвоздецькому деканаті числяться священики Вахняк Дмитро Мик. - Сороки, Давидяк Любомир Вол. – Виноград, Дмитерко Михайло Вас. – Назірна, Крушельницькій Франц Ів. – Островець, Мартинків Спиридон Томович – Джурків, Рогужинський Володимир Ів.- Росохач, Федина Григорій Ів.- Підгайчики, з селами, що входили до цих парафій.
Збереглося також розпорядження від 23 лютого 1952 року за № 280 єпископа Станіславського і Коломийського Антонія направлене в Гвіздецьке благочиння про виправлення християнського життя в дусі православного віровчення. Розпорядження за номерами від 275 по 281. Секретар єпархіального управління протоієрей Закаляк. О. Карпович точно невідомо в які роки служив але мав ті самі села що й о. Савчинський окрім Слобідки і жив у Войцехівської Катерини. О. Михальчук Іван – 1961 р. трохи жив у Войцехівської Катерини.
Після закриття церкви у Гвіздці цю парафію обслуговували священики: о. Слиз?, о. Маланюк?, О. Микола Сас-Жураковський. 7 січня 1962 р. о. Жураковський вітає з Різдвом Христовим Івасюка Михайла Івановича 1890 року народження члена десятки Гвіздецької церкви і всю релігійну громаду з с. Космач. 1971 р. жив у Войцехівської біля церкви. о.Мирон Сас-Жураковський роки служіння точно не відомі але жив в с. Остапківці і Гвіздецька церква уже була закритою. О. Мирон служив в селах Остапківці і Чехова. Потім і в Чехові закрили церкву. Тоді служив лише в Остапківцях а обслуговував в Гвіздці, Остапківцях і Чехові. о.Дмитро Близнюк, о.Петро Данильчик, о. Терновецький. З 17 березня 1986 р. Гвіздець відноситься до Коломийського благочиння.
В той час управління РПЦ МП знаходилося в Москві. Патріархом був Пімен, а членами святішого синоду були: митрополит Київський і Галицький Філарет нині Святійший патріарх УПЦ КП., Ленінградський і Новгородський Алексій, Крутицький і Коломенський Ювеналій, Ростовський і Новочеркаський Володимир, нині керуючий в УПЦ МП., митрополит Мінський і Білоруський Філарет. На той час Україною керували перший секретар ЦККПУ В.В. Щербицький, голова ради міністрів УРСР В.А.Масол, голова ради у справах релігій при раді міністрів УРСР М.П.Колесник.
Церковне управління очолював Патріарший Екзарх України постійний член священного синоду РПЦ МП митрополит Київський і Галицький Філарет. В Українському екзархаті було 15 єпископів І 18 єпархій та 9 монастирів. Екзархія випускала один журнал „Православний Вісник”. Святкування ювілею 1000 – ття Хрещення Русі почалося в Москві 5 червня 1988 р. 14-16 червня торжества перенеслись до Києва. На торжествах були предстоятелі автокефальних православних церков Єрусалимської, Румунської, Болгарської, Кіпрської, Коптської і інших православних і інославних церков. Голова Президії Верховної Ради УРСР В.С. Шевченко на торжествах в Києві повідомила, що в республіці діє понад шість тисяч релігійних общин. З них 14 різних віросповідань. Православним общинам передано у безплатне користування понад чотири тисячі храмів. Впродовж 1086-88 років в республіці було побудовано або реконструйовано 105 церков і молитовних домів. Після Києва торжества перенеслися до обласних центрів і завершилися в сільських парафіях. 24 липня ювілей святкували львівяни в соборі св. Юра. 30 липня митрополит Філарет прибув до Івано-Франківська. У Воскресенському кафедральному соборі була відслужена всеночна, а наступного дня святу літургію служили екзарх України з митрополитом Львівським і Тернопільським Никодимом, архієпископом Волинським і Ровенським Варламом, єпископом Чернівецьким і Буковинським Антонієм та архієпископом Івано-Франківським і Коломийським Макарієм. Участь в святкуванні брало все духовенство єпархії, гості та миряни.
Коломийське благочиння очолював благочинний протоієрей Григорій Юрах. Деканат нараховував 28 священиків а саме протоієрей Миколай Кушнір обслуговував - с. Гвіздець Старий церква була відкрита, с. Гвіздець Малий церква була закрита, смт. Гвіздець церква була закрита, с. Остапківці церква була відкрита, с. Чехова церква була закрита. При ньому 28 листопада 1989 року церкву у Гвіздці було відкрито і обслуговував цю парафію до червня 1990. На відкриття церкви прийшли майже самі пенсіонери. Бо молодь і працездатне населення ще перебували хто в комсомольській а хто в членстві єдиної комуністичної партії. Старшим церковним братом був Куриляк Дмитро Гр. а скарбником Гулевич Марія. Отець Микола тримався московського православ´я а люди вже бажали мати з розпадом СРСР свою УАПЦ і на парафію 10 липня 1990 р. запросили о. Василя Гаврилюка (єпископ Андрій Абрамчук Івано-Франківський і Коломийський). Старшим братом ще був Куриляк Дмитро Гр., потім Вахняк Микола Мих., тепер Стефанський Микола а скарбником Довганюк Степан. Старшою сестрицею була Томчук Катерина, тепер Трачук Ганна. Паламар від самого початку відкриття церкви Вахняк Микола. Дяки – Золотарчук Іван, Шпарик Михайло, Лесюк Іван перейшов в католики і служить в Гвіздецькому костелі з о. Б. Гаврилюком, Бортейчук Дмитро, тепер Тимків Михайло. Керівник церковного хору з жовтня 1990 р. Палійчук Мирослава Петрівна.
В коломийському деканаті служили прот Іван Боєчко с. Молодилів, прот. Зеновій Болехівський с. Турка, прот. Дмитро Садовяк м. Коломия, прот. Л. Дрібнюк с. В.Вербіж, прот. М.Голенко с. Ценява, прот. Богдан Лесюк с. Коршів, прот. Василій Юзва с. Мишин, прот. Михаїл Коржинський смт. Печеніжин, свящ. Петро Сурак смт. Отинія, свящ. Іван Фурик с. Джурків, свящ. Миколай Ужитчак с. Сопів, прот. Іван Федорак с. Вел. Камянка, прот. Василій Вепрук с. Молодятин, прот. Михайло Синеджук с. В.Ключів, свящ. Мирослав Яворський с. Ворона, свящ. Петро Остафійчук с. Макіївці, свящ. Андрій Копильців с. Марківка, свящ. Михаїл Рибіцький с. Слобода, священик Василій Коновалюк с. Корнич, свящ. Миколай Сметанюк с. Воскресінці, свящ. Василій Гаврилюк с. Іванівці, свящ. Юрій Кошевко с. Дебеславці, свящ. Миколай Гринюк с. Лісний Хлібичин, свящ. Яків Стефанюк с. Лісна Торговиця, свящ. Володимир Липко с. Лісна Слобідка, свящ. Михаїл Сметанюк с. М. Ключів. Мова про повернення всіх храмів в СРСР дійшла й до Коломийщини. До 1991 року в районі всі храми були повернуті православним. А саме в Ковалівці, Підгайчиках, Назірній, смт. Гвіздець і інших селах. В Кобильці на той час церква уже була майже зруйнована. Її люди розібрали і спалили а на тому місці збудували нову цегляну. Натиск греко-католиків в області від 1989 року був настільки сильним, що про подальшу долю цієї парафії могли визначитися тільки люди. Залишатися їм православними чи переходити в католицизм. 27 січня 1991 року в селищі з цього приводу відбувся референдум. Мова йшла в основному про церкву кому вона має належати. Чи православним котрі її будували чи католикам котрі в 19 столітті її насильно відібрали у православних. За підсумком голосування було виявлено що за православну віру віддали свої голоси 580 віруючих, а за УГКЦ – 116 осіб. Таким чином більшістю голосів церква навіки повернута православним, предки яких утримували її як в довоєнні так і в по воєнні роки. В опитуванні взяло участь 708 осіб. 12 бюлетенів виявилося недійсними. Головою селищної ради тоді був Палійчук Михайло Мик. За те, що влада в області на чолі з головою обласної ради Яковиною Миколою брала участь у відібранні в православних Божих храмів православними було вчинено ряд заходів непокори. Серед них пікети обласних та районних державних установ, залізничної станції в області та деяких районах, тощо. Ніхто не сподівався, що з потеплінням у відношенні влади до церкви її чекають великі випробовування. З розпадом СРСР рвуться і церковні великодержавні зв’язки. Західна Україна починає домагатися незалежності й в церковному управлінні. Тобто українці почали думати і робити все необхідне, щоб зорганізувати свою УАПЦ. Східна Україна на оборот міцно тримається Москви. Західна Україна обирає першоієрарха для автокефальної церкви. Греко-католики й собі активізувалися і опираючись на Рим покривають православних брудом, що не єднаються до них. Москва і Київ проклинають обидві оці церкви. Православні поки, що гуртуються у Львові в церкві Петра і Павла. Греко-католики у відібраному в православних соборі св. Юра. До Києва дорога поки що закрита обидвом цим конфесіям. Але православні все ж таки переконують Киян у поверненні до своєї УАПЦ. Братства зіграли велику роль у об’єднані Заходу і Сходу в одній УАПЦ. Про католиків у Києві і чути не хочуть. Але мало по малу і вони аж з 2000 року почали облаштовувати свій центр саме у Києві.
За десять місяців свого становлення УАПЦ уже мала сімох архієреїв і біля 300 священиків. 20 жовтня 1989 року до відродженої УАПЦ доєднався і очолив єпископ Іоан Боднарчук. Досить швидко у Львові було створено церковну раду і прийнято статут УАПЦ. До УАПЦ швидко почали приєднуватися парафії РПЦ МП на Львівщині, Івано-Франківщині, Тернопільщині, Волині ітд. 22 січня до УАПЦ увійшло одночасно понад 200 парафій на Івано-Франківщині. Процес переходу поширився на всю Галичину. Бачучи швидке зростання УАПЦ католики забили на сполох перед Папою Римським. Бійки, сварки за користування православними храмами тривали довго. Були створені різні комісії як державні так і між церковні і церковні але вони нічого не дали. Все вирішив народ, де і з ким йому бути.
В області на зміну про католицьким почали приходити до влади помірковані мужі і питання міжконфесійних протистоянь зникало. Влада почала допомагати в побудові храмів як православним так і католикам. Найкращим керівником в розв´язанні цього питання був представник президента в області при Кучмі Л.Д., Вишиванок Михайло Васильович родом з с. Іванівців а працював головою колгоспу в с. Турці, Коломийського району.
В 1992 році мені розповідав Лесюк Олекса Петрович 1904 р.н. з с. Хом´яківка, що прослужив в церкві у своєму рідному селі 27 р. паламарем і непам´ятає, щоб при його житті хтось називав людей греко-католиками, але ми були правовірними. Мої родичі розповідали, що в до австрійські часи ми всі були православними але католицька влада не могла побороти православних ніяк і щоб не чути слово православний називали нас правовірними, як мусульманів. В 1922 р. служив у польській армії.
В той час коли в нашій області майже не залишилося громад РПЦ МП а бурхливими темпами зростала УАПЦ багато людей особливо в Коломиї і поодиноко по селах вербувалися в різні секти. Навіть у Гвіздці офіційно у моїй присутності відріклися від Гвіздецької церкви і стали Свідками Єгови сім´я Вівчарика Дмитра Петровича, що недалеко від каплички на горі вул. Франка. Про це повідомила мені дружина Вівчарика у присутності дяка і паламаря 21 січня 1996 р. коли ми посвячували Йорданською водою оселі. Церква у Гвіздці знаходиться по вул. Шевченка № 28.
Перехід до УАПЦ тривав і згодом і с. Малий Гвіздець перейшло до УАПЦ і туди дали молодого священика після Івано-Франківської духовної семінарії о.Петра Фурика (єпископ Андрій Абрамчук Івано-Франківський і Коломийський). Через якийсь час до УАПЦ перейшло с. Остапківці і туди дали о.Михайла Ливака також молодого священика після закінчення Чернівецького Державного Університету філософсько-теологічного факультету (єпископ Коломийський і Косовський Іоанн Бойчук).
Село Старий Гвіздець с. Чехова з відкритими церквами залишилися в складі Московського патріархату з о. Миколою Кушніром. О. Микола захищаючи свої парафії від УПЦ КП веде наклепи на українські парафії, що вони не канонічні а канонічна тільки Московська церква там де він служить. До Гвіздця відноситься зовсім невеличке с. Берем´яни в минулому (Колонія). Коли с. Берем´яни перестало існувати із знищенням панського двору то назву Берем´яни присвоїли поселенню Колонія. Отож поселення Колонія залишилася але з назвою Берем´яни. А раніше якийсь час було і Берем´яни і Колонія. Гвіздецька церква у свій час входила до різних благочинь. До Гвіздецького, Городенківського і тепер до Коломийського. Кількість парафій, церков і відповідно священиків постійно мінялася. З 1979 р. церква у Гвіздці відноситься до Коломийського благочиння. Але треба сказати, що з розпадом СРСР і поділом РПЦ МП на різні конфесії з одного Коломийського благочиння утворилося декілька з різними благочинними і підпорядкуваннями. Таким чином в 1997 році з парафій РПЦ МП куди увійшли ті ж самі священики, що там служили утворилося Коломийське благочиння УАПЦ. З грудня 1989 р. благочинний о.Михайло Сиетанюк. З 1993 р. благочинний о. Микола Ужитчак. При о. Миколі Ужитчаку 8 травня 1997 р. створюється Коломийська єпархія УПЦ КП. Отця Миколу обирають секретарем єпархіального управління а о.Василя Гаврилюка Благочинним УПЦ КП від 9 травня 1997 р. Отець Михайло Сметанюк залишається благочинним УАПЦ в підпорядкуванні митрополита Галицького Андрія Абрамчука з селами В.Кам´янка, Іванівні, Шепарівці, Марківка, Воскресінці, Джурків, Тростянка, Кропивище, Ценява, Матіївці, П´ядики, Семаківці, Слобода, Підгайчики, М. Ключів, М.Гвіздець, Кобилець, Княж двір, Молодятин, Залуч, Ганів. Нагадую, що до поділу Коломийське благочиння РПЦ МП було великим і єдиним. У травні 1997 року з Коломийського благочиння утворилося ще й Отинійське благочиння УАПЦ, благочинний о. Володимир Липко.
В Коломийському благочинні УПЦ КП залишаються села: Турка, потім відійшли до УАПЦ. В. Вербіж, Н.Вербіж, В.Ключів, Мишин, Ковалівка, Печеніжин, Замулинці, Гвіздець, Берем´яни, М.Кам´янка, смт. Отинія, Жукотин, Ліски, Торговиця в УАПЦ, Закрівці в УАПЦ, Кийданч В УАПЦ, Коломия залишилася без церкви. Єдину в місті на той час Церкву св. Михаїла в центрі силою захопили греко-католики. Декілька сіл немогли втриматися в православ´ї бо тиск чинився дуже сильний з боку влади і перейшли в католицьку віру. До благочиння УПЦ КП приєдналися села - Тростянка, Кропивище, Остапківці. В 1992 р. утворилося нове благочиння УПЦ МП з селами і цервами РПЦ МП - Михалків, Остапківці, Старий Гвіздець, Чехова, смт. Отинія без церкви, Коломия з найстарішою цервою Благовіщення котра в Радянські часи була закритою і передана була УАПЦ але громада УПЦ МП обманула українську церкву і переробила документи на УПЦ МП. Десь з 2000 року з Коломийського благочиння УПЦ КП ще утворилося Отинійське благочиння УПЦ КП з церквою та благочинним о. Іваном Морозом. Туди відносяться села – Ліски та Жукотин.
1993 рік
На території селищної ради проживають громадяни різних національностей а саме: Українців 2,298, Білорусів – 1, Молдаван – 1, Казахів – 3, Поляків – 7,
Народжень – 37, одружень – 23, смертностей – 25.
1994 р.
Всього населення – 2315, дворів – 552, вулиць – 23. На території селищної ради проживають громадяни різних національностей а саме: Українців 2,298, росіян- 5, білорусів – 1, Молдаван – 1, Казахів – 3, Поляків – 7,
Народжень – 37, одружень – 23, смертностей – 25.
До Гвіздецької селищної ради відноситься с. Берем´яни з 44 дворами. В 1993 році на Дмитрія вперше в історії села побудовано богослужбову каплицю на честь великомученика Дмитрія Солунського і засновано перший цвинтар все це з ініціативи пароха гвіздецької церкви м.прот. В.Гаврилюка тепер Коломийський благочинний. Найбільше попрацював і допомагав чим міг голова спілки селян „Гвіздецька” Гладуняк Дмитро Вас. Жертводавці на впорядкування, побудову та доведення її до посвячення: Гладуняк Дмитро Вас.- голова спілки селян, Симотюк Іван Дм., Косован Василь, Дем´янчук Дмитро, Григорів Дмитро, Гричанюк Ярослав.
Водії,що возили шутер – Дяків Микола, Євчук Іван, Ткачук Василь, Павлюк Михайло, Сороновський Ярослав.
Мурували – Ільків Петро, Долинюк Петро.
Виготовив верх Солодчук. Покриття каплички бляхою Далабожик Василь, Гасюк Василь і його син Василь.
Тинькувальники (штукатури) Григорів Володимир, Білик Степан,
Набризк Палійчук Микола, Вівчарик Іван. Проводив електрику Довганюк Василь. Зварювальні роботи Костюк Михайло, Фреюк Дмитро. Виготовлення хрестів Охрим Петро, Косова Михайло, Бальцій Михайло. Столярні роботи Сотник Степан Мик.,
Допомагали фізично Павлюк Степан, Вівчарик Іван, Білик Степан, Комаришин Михайло, Непийвода Михайло, Филипчук Дмитро, Мар´яш Дмитро, Томчук Микола, Павлюк Михайло, Добрель Дмитро, Стусик Василина, Кобилецька Марія, Косован Марія, Воцлюк Параска, Вівчарик Ганна, Винник Григорій. Заміна бляхи грубої на тонку Павлюк Василь Ст.
Допомагали Церкви: Гвіздецька, Остапківська, Белелуйська.
Служили в с. Берем´яни священики: м.прот.В.Гаврилюк, о. В.Александрук родом з с. Гуцулівка. Служив в с. Хвалибога а звідти перейшов служити в Косівський район як греко-католик. О.В.Табачнюк родом з с. Торговиця Городенківського району. Служив в с. Хвалибога після о. Александрука тепер служить в с. Тростянка помінявся з о. Іваном Фуриком. О.В.Попадюк родом з с. Копачинці Городенківського району. Тепер служить на Косівщині. О.Іван Марковський з 4 лютого 1998 р., указ № 12, єпископ Іоанн. Родом о. Іван з с. Топорівці Городенківського району. Тепер на пенсії. О.Віктор Шица родом з с. Стецева служить в Отинійському благочинні. О.Михайло Ливак родом з Тернопільщини тепер служить в с. Остапківці. О.В. Петльоха родом з с. Тишківці Городенківського району служить до тепер. Живе в с. Тишківці з батьками. Сім´ї не має. В каплиці часто мінялися священики тому, що фактично на такій маленькій парафії просто неможливо вижити сімейному священику.
Гвіздець 1994 р.
Дворів - 552, жителів – 2303, вулиць – 23,
Вулиці і кількість дворів. Вул.. Шевченка – 66, Франка – 52, Руднєва – 16, Ковпака – 16, Галана – 20, Пстрака – 13, Сагайдачного – 27, Залізнична – 3, Грушевського – 22, Стефаника – 6, Торгова – 27, С. Стрільців – 20, Гагаріна – 8, Шашкевича – 22, Лісна – 9, Українська – 49, Л.Українки – 23, Незалежності – 58, Трильовського – 6, Дорошенка -7, Зарічна – 20, Молодіжна – 16, Л.Мартовича – 6.
Гвіздець найстаріші хати.
Саєвич Чепіль Яна 1905 р.н. – поляк - половина хати , побудована – 1800р.
Оренчук Микола Юрка 1900 р.н. – українець 5 кл. хата побудована – 1800р. Я сам бачив цю хату і самого Миколу Юрковича старенький низького роду з бородою. Ще 1991 р. він ходив до церкви. Перед його хатою ближче до дороги збудована нова хата. Дідо помер а донька нову хату продала і виїхала з селища. Це десь було в 95-ті роки. Старенька хата мабуть уже зруйнована.
Кульчицький Броніслав Антона 1889 р.н. – українець 7 кл. хата побудована – 1800р.
Гутовський Леонтин Томи - хата побудована – 1828 р.
Хронологічна таблиця
Смт. Гвіздець.
Понад 60 млн. років тому територія сучасного Прикарпаття була морем, названим дослідниками Галицько-Басарабським. Внаслідок піднесення земної кори, воно відступило в басейн теперішнього Чорного моря. Найбільші ріки краю Дністер і Прут виникли близько 150 тисяч років тому, вкінці Льодовикової доби. В цей час формуються і Карпатські гори, узгір'я та долини. Землі вкривають ліси. Археологічні знахідки у 25 місцевостях, що проводили дослідники Т. Земенський (1886 р.), І. Копирницький (1889-90 рр.), Ю. Полянський (1928), Й. Грабовський (1934 р.), Т. Сулімирський (1934-36 рр.), Я. Пастернак (1933-61 рр.), стверджують, що найдавніші сліди людської цивілізації на Прикарпатті появляються вже у ранньому палеоліті ( 150-100 тис. років до н.е.). Найбільш плідним для розвитку людської цивілізації на теренах України був період Трипільської культури (5 000-1 000 р. до н.е.). Близько 10 тис. років до н.е. відступає останній льодовик з районів Карпат, і на рубежі 5-4 тис. р. до н.е. люди освоюють територію Прикарпаття, розвивається землеробство і торгівля. Багато людей осідають на певних територіях, створюють землеробські общини, формують елементи державотворення. Першою такою державою на території сучасної України була держава Аратта (Оратта) – держава орачів-землеробів. У 1 тис. до н.е. у північно-західній частині України домінують слов'янські племена – анти і венеди. Поляни, Сіверяни і деревляни утворюють союз племен під назвою „Троянь”. У 4-7 ст. н.е. на півдні України формується держава Антів, а на північному заході - Дулібська Україна. Чеський дослідник Нідерле довів, що з перших століть н.е. у межиріччі Дністра і Прута жило плем'я карпи, про яке писав старогрецький географ Птоломей.
- 98-117 - Древній „Траянів вал” проходив через Снятин, Балинці, Гвіздець, В.Кам'янку, Обертин, Хотимир.
- Приазовські готи розгромили слов'янського князя Буса. Кінець „Траянових віків”.
- З 2 ст. слов'янські племена розселюються з півночі на схід і південь.
- 271- закінчилося римське панування над тиверцями та уличами. Через деякий час створилася могутня Велико моравська держава із столицею Вели градом, куди ввійшло все Прикарпаття, тобто всі тиверці.
- 5-6 ст. - Предки українського народу займали майже всю теперішню територію України. Анти з державою проіснували від 4 до початку 7 ст. Гунни, авари, болгари, мадяри, печеніги – йшли з Азії на Україну і руйнували державу. Під цим натиском багато слов'ян опинилися на Поділлі, Волині, Прикарпатті. Ось з цих людей очевидно було засновано Ст. Гвіздець.
- 6-8 ст. - Численні міста на Прикарпатті об'єднані в державу „Черв енські міста”. Центром цієї держави могло бути м. Чернівці або теперішнє с. Чермно на лівій притоці Бугу, що у Польщі. У часи Галицько-Волинського князівства на Прикарпатті приблизно налічувалося 194 населених пунктів. Серед них 5 літописних міст - Галич, Тисмениця, Снятин, Тлумач, Коломия. 63 городища та 126 селищ (неукріплених сільських осель).
- 6-9 ст. Прикарпаття входить до складу Моравської держави.
- 896 – Є розповідь в Угорському літописі про ліс, що зветься Гвізд.
- 981 – Володимир завоював Перемишль, Червень.
- 988 – На передодні хрещення києвлян святий Володимир сповістив місту” Якщо хтось не прийде завтра на річку – багатий чи бідний, жебрак чи раб – буде мені ворог” (Наст.кн. свящ. т. 3, ст. 579.)
- 992- Завоюванням Київським князем Володимиром Великим тиверців та хорватів, Галичина ввійшла до складу Київської Русі. Найближчою до нас була Володимиро-Волинська єпархія.
- 10 ст. – Прикарпаття входить до України-Руси (з центром в Києві).
- 1015 – З часу смерті Володимира відбувається його щорічне вшанування.
- 1085- Почався розпад Київської Русі.
- 1144- Князь Володимир 1, переніс свою столицю з Перемишля до Галича. З цього часу назва цих земель-Галичина. До цих земель також входила Буковина.
- 1144 – 1199 - Прикарпаттям володіють галицькі князі - Володимирко Володарович, Ярослав Осьмомисл, Володимир Ярославович.
- 1153- Галицька земля починає називатися Червоною Руссю.
- 1163-Перша письмова згадка про заснування Снятина, Коломиї, Городенки.
- 1199-1340 - Розцвітає Галицько-Волинська держава – одна з наймогутніших у Європі (за князів Романа Мстиславича і Данила Галицького). Були об'єднані Волинь, Галичина і Київська землі в одну державу та зупинено похід татаро-монгольських орд на захід.
- 1228- Князем Галицької землі став Данило Романович, він же Данило Галицький.
- 1239-Данило Галицький обєднав Галицьке і Київське князівства. Це була найбільша держава у Європі.
- 1240- Монголо-татарська орда , сплюндрувала всю Київську Русь, Галицько-Волинську Русь,Польщу, Угорщину, Сербію, Болгарію. До цього часу вони завоювали Індію, Китай, Іран, Середню Азію і Кавказ.
- 1240- Князь Данило Галицький в короткий час побудував місто Холм на р. Угорка і переніс туди столиці із зруйнованого Галича.
- 1240 – Святий Володимир вшановується всією церквою.
- 1241-Монголо-татари відступили на свої землі, але князі регулярно платили їм данину.
- 1241 – Спустошення ханом Батиєм Прикарпаття.
- 1250- Данило Галицький заснував м. Львів на честь свого сина Лева.
- 1259 – Ординські навали.
- 1264- Помер Данило Галицький і похований у соборі м. Холм (тепер м. Хелм, Польща).
- 1340 – Помирає останній князь з роду Романовичів – Юрій ІІ, і галицько-волинські землі підпадають під владу литовського князя Любарта. За володіння Галичиною ведуть боротьбу польський король Казимір ІІІ і Людовік Угорський.
- 1349 – Польський король Казимир Великий загарбав Галицькі землі.
- 1350- Угорські війська відвоювали Волинь від польського короля.
- 1352 – Турки переправилися через Дерданели і закріпилися на європейському березі.1373 – Ст.. Гвіздець.
- 1361 Турки захопили Адріаполь у Візантії.
- 1370- Володислав – князь Опольський правив Галичиною в т.ч. Покуттям шість років, як останній Галицький князь під зверхністю угорського короля.
- 1370-1387- Галичина під зверхністю Угорщини.
- 1373 – Власник Гвіздця Ходко Лоійович. (Лайович). Отримав Гвіздець у дарунок від великого князя Владислава Опольського, який володів землями на Червоній Русі. (ст.25). 15 грудня 1373 р. вважають першою письмовою згадкою про Гвіздець.
- 1375 – М. Гвіздець.
- 1387 - Поляки захоплюють Перемишль. Угорський воєвода в Галичині визнає владу польського короля, Прикарпаття попадає під польський гніт, який тривав 385 років.
- 1387 – Епідемія на Прикарпатті.
- 1389 – Турки розгромили Сербів.
- 1399 – Литовський князь Вітовт програв у війні з тюркськими військами.14 ст. – На Прикарпатті залишилося 95 нас. пунктів. На Коломийщині – 10 поселень.
- 1416 –Вахно Тептюкович новий власник Гвіздця. Йому належало 25 сіл на Прикарпатті.
- 1434 - Король Владислав 111 Варненчик видав привілей, який зрівняв у правах галицьких боярів з польською шляхтою.
- 1434 – Руське воєводство складалося з п'яти земель: Львівська, Перемишльська, Сяноцька, Галицька, Холмська. Галицька земля складалися з шести повітів. Коломийський повіт мав 52 населених пункти.
- 1359 – Сформувалася держава – Молдавське князівство.
- 1388 – Покуття під владою молдавського воєводи Петра Мушата.
- 1426 - Галицький замок з окружною областю і Коломия належали Іллі воєводі молдавському.
- 1434 – Галичина у складі воєводства Руського із столицею у Львові. Було утворено 2 повіти Галицький і Коломийський.
- 1465 – Власник Гвіздця, Прокоп з Гвіздця. Потім цей Прокоп стає Яном Прокоповичем, галицьким підчашим.Власник Гвіздця – український шляхтич Ян Прокопович.
- 1475 – Заснована католицька парафія у Гвіздці і починається збір коштів на костел.
- 1485 – Перший напад мусульман на Поділля.
- 1490 – Повстання загонів Івана Мухи на Покутті. Йому покорились Снятин, Заболотів, Гвіздець, Тлумач, Коломия, княжий Галич.
- 1498 – Перший напад татар на Галичину. ( Історія Гвіздець-місто ст.10-17).
- 16 ст. – Гвіздець належав до родини Бучацьких, основоположником якої був Михайло з Бучача, Коломийський староста. Ця родина володіла містами і містечками через які проходив життєво важливий шлях з Сучави і Хотина на Львів.
- 1520 - 1531 – Гвіздецька округа під владою Молдавії.
- 1524 - 500 турків перейшли Дністер і пограбували Снятин, Гвіздець, Кулачківці, Заболотів.
- 1531 – Молдавська армія перейшла польський кордон і захопила Снятин, Коломию, Тлумач, Тисменицю і сягнули Галича. Гвіздець був їх основною базою.
- 1531 – 12 квітняміж Обертином і Гвіздцем відбувся бій між молдавською і польською арміями. Молдавська армія програла бій. Після цього господар Молдавії Петро ІУ Рареш втратив право на оренду гвіздецьких земель і на віки покинути гвіздецький замок. Треба сказати, що молдавські господарі дуже допомагали православ'ю в Галичині.
- 1540 – Польський король Сигізмунд 1 Старий надав Гвіздцю магдебурзьке право.
- 1579 – В документах – „Жрудла дзейове” є свідчення, що у Руському воєводстві' галицькій землі, коломийському повіті (дистрикті) є три окремих поселення: Гвіздець Ветус (Старий, Давній), Малогвіздець та Гвіздець оппідум (містечко).
- 1579 - 1660 – Гвіздець в статусі містечка. Тепер смт. Гвіздець. (Ліс у слов'ян – гвізд). Найдревніша дорога котрою возили сіль - Яблунів, Н.Вербіж, Коломия, П'ядики, Підгайчики, Гвіздець, Городенка, Теребовля.1678 - Татари знову хазяйнують на Покутті.
- 1594 – Натиск татарських наїзників на Гвіздець. 2 липня Гвіздець зруйновано татарами.
- 1613 – Похід запорізьких козаків на Покуття і здобуття ними Коломиї, фортеці Потік. Походи від Снятина до Гвіздця, Товмачика.
- 1615-23 – В цей час костелу і церкви у Гвіздці не було. Усі святині і села майже у всій Галичині були зруйновані татарами.
- 1620 – 10 лютого ополченці зі Снятина, Гвіздця, Кулачківців та інших сіл дали татарам бій під Заболотовом.
- 1621 - Після невдачної битви під Хотином татари страшним смерчем знову пронеслись по Покуттю.
- 1626 - Турецький султан Махмед ІІІ знову напав на Галичину.
- 1635 – Перша згадка про євреїв у Гвіздці.
- 1648 – 28 серпня Ян Теодорик Потоцький написав у Гвіздці Універсал до шляхти галицької землі збиратися їм проти бунтівників-селян.
- 1648- 49 – Народне повстання на Прикарпатті.
- 1650 – Збудовано синагогу у Гвіздці.
- 1652 – Морове повітря по всій Європі.
- 1705 -1770 – На Прикарпатті епідемія чуми і холери, що затухала то спалахувала. Вимирали цілі села. Спеціальні санітари хоронили разом з мертвими і живих безвихідно хворих. Поховання робилися за населеним пунктом і називали Холериною.
- 1706-07 – Все Покуття і новозбудоване місто Станіслав були під управлінням українських козаків.
- 1706-08 – Росіяни зайняли Станіславів.
- 1710 – У Гвіздці відновлюються православна і римо-католицька парафії.
- 1712 – У Гвіздці мешкало приблизно 40 єврейських сімей.
- 1713 – Збудовано нову церкву в центрі теперішнього селища. Тепер там кафе “Зорепад”.
- 1715 - Прийшов до Гвіздця великий литовський писар Міхал Пузина і оселився у давній резиденції бернардинів. З цього часу і аж до другої світової війни у Гвіздці володарювала династія волинських князів Пузинів. Збудовано новий деревяний монастир-кляштор Бернардинів.
- 1718 – Засновано у Гвіздці чоловічий бернардинський монастир.
- 1719 – Поселення бернардинів у Гвіздці.
- 1723 – Засновано римо-католицький монастир.
- 1724 – Першим тоді на новому цвинтарі поховано князя Михайла Пузину. (Це давній цвинтар тепер називають польським, бо на ньому хоронили тільки поляків римо-католиків. Вище біля нього православний український цвинтар. Входи на цвинтар були різні. Поляки мали свій вхід а українці свій. Між цвинтарями тепер ледь помітно широкий рів. З 1960-х років всіх людей хоронили на одному цвинтарі, що звався українським. До 1724 року український цвинтар знаходився в центрі селища біля церкви. І ще давніше був по об'їздній дорозі де тепер стоїть відновлена каплиця. Це біля Німчуків, Довганюків, Вахняків, Там досі видно незайняту толоку. Але звідси від Довганюка Степана з 2000 р. толоку почали долучати до своїх обійсть з правого боку як іти у верх по дорозі. Євреї хоронили своїх померших окремо на цвинтарі біля давньої торговиці. Це місце як іти по дорозі в Кулачківці з правого боку перед потоком. Це велика толока. Вулиця називається Торгова. До появи польського цвинтаря поляків хоронили біля костелу.
- 1728 – Згорів дерев'яний костел з кляштором.
- 1729 – Початок побудови мурованого костелу.
- 1730 – 27 червня посвячено наріжний камінь для будови мурованого костелу.
- 1731 – У Гвіздці мешкало 30-50 єврейських сімей.
- 1731-1940 – За цей період було 14 настоятелів в кляшторі.
- 1733 – Росіяни зайняли Станіславів
- 1734 – Зроблено вівтар до костелу.
- 1739 – Російські війська пограбували Кути, Городенку, Гвіздець, Тисменицю.
- 1740 – Закінчено будівництво костелу.
- 1764 – Російські війська в Станіславові.
- 1765 – Парафії у Гвіздці відносилися до Коломийського деканату. Спочатку вони відносилися до Галицького деканату.
- 1765 – Євреї домінуюча громада у Гвіздці. Їх було 541 особа.
- 1769-72 - Російські війська в Станіславові.
- 1770 – Холера. У Гвіздці від холери повмирало дуже багато людей.
- 1772 – Захоплення Галичини Австрією. Перший поділ Польщі між Австрією, Росією і Прусією.
- 1773-75 – Ремонт костелу. Після пошесті яка лютувала в Галичині багато повмирало людей у Гвіздці. Повмирали також законники. Костел довший час пустував і таким чином понищився.
- 1744 – Селянське повстання в Обертині, Гвіздці, Заболотові.
- 1744 – До цього часу тривала будова кляштору.
- 1747 – Сарана на території Коломийщини.
- 1775 – (У рік скасуваня Запорізької Січі Катериною ІІ) в результаті другого поділу Польщі більша частина України стала колонією Російської імперії. Галичина , Буковина і Закарпаття ввійшли до складу імперії Габсбургів (Австрії).
- 1775 – Закінчено ремонтні роботи в костелі.
- 1776-78 – Побудова дзвіниці перед костелом від дороги.
- 1778 – Зроблено новий дах у костелі і кляшторі і закінчено ремонтні роботи.
- 1778-1779 - Знесення Гвіздецького замку австрійською владою.
- 1778 – Побудовано дзвіницю перед костелом.
- 1784 – В цей час біля Ст.. Гвіздця було с. Підстаї.
- 1785 – Гвіздець повторно отримав статус містечка.
- 1791 – У костелі зроблено для стін дві підпори зі сходу.
- 1795 – Польська держава перестала існувати.
- 1801 – 28 червня відкрито теологічні студії при костелі і двомовну народну школу.
- 1802 - Землетрусом пошкоджено костел.
- 1809-10 – Холера по всій Галичині.
- 1820 – Тріщини в стінах костелу.
- 1831 – Холера по всій Польщі. ( У Гвіздці братська могила від чуми знаходиться в урочищі Зеленівка на толоці недалеко від церкви. Хоронили тут людей всіх конфесій.
- 1834 – Капітула призначила грошову допомогу для кліру костелу.
- 1837 – У Гвіздці проживало 1320 осіб.
- 1839-47 – Зроблено нові дахи на забудовах при костелі.
- 1840 – Викладено бруковані дороги в Станіславові, Коломиї, Гвіздці, Городенці і Заліщиках. В цьому напрямку чумацькі дороги були замінені на шутровані і називалися цісарськими.
- 1842 - У Гвіздці родився кардинал князь Пузина.
- 1843 - Парафії у Гвіздці відносилися до Городенківського деканату.
- 1848 – 15 травня скасовано панщину в Австрійській державі і Українці створюють свою Головну раду у Львові - перший український провід у Галичині.
- 1850 – Міська православна церква знаходилася в центрі Гвіздця. Єврейсько-польський елемент переважав українців.
- 1850 – 4 грудня під вечір в костелі служили службу Божу (месу) там були присутні і українці. Тоді вперше почали збирати кошти на гвіздецький народний дім. Він стояв у центрі Гвіздця біля української церкви до 1990-х років. Після його знесення трохи вище і лівіше побудували кафе „Зорепад”. Воно тепер станом на 2008 р. пустує.
- 1851 _ Цісар Франц Йосиф від 31 грудня скасував конституцію 1849 року.
- 1852-1912 - Польські колоністи одержали з роз парцельованих маєтків 217 тис. га землі, а українці - лише 58 тис. га. За користування поміщицькими лісами і пасовиськами селяни змушені були сплатити 15 млн. золотих ринських.
- 1852-56 – Ввійшла в дію реформа про скасування панщини.
- 1855 – Освячено перероблену церкву де вона тепер стоїть. 1853 її перенесено з центра містечка разом з дзвіницею.
- 1855 – Австрійським урядом укладено контракт з Римом.
- 1861 - Побудовано першу залізницю Перемишль-Львів
- 1861 – Скасоване кріпосне право в Російській імперії.
- 1863 - Продовжено залізницю Львів-Чернівці.
- 1867 - Створено Австро-Угорську імперію. Польська аристократія панує по всій Галичині . Намісником цісаря у Галичині із центром у Львові призначено графа Потоцького. Власниками промислових підприємств та лісових масивів стали поляки, німці і жиди. Українці мало так мало землі, що не могли себе прокормити.
- 1873 – Збудовано костел в Джуркові і Сороках.
- 1875 – Перебудовано палац Пузинів.
- 1881 – У Гвіздці проживало 1857 осіб.
- 1887 – Є поховання на цвинтарі.
- 1888 – В костел потрапила блискавка. Згоріли дахи костелу і дещо в середині.
- 1888 – Пролягла залізна дорога через Гвіздець.
- 1890 - відновлено костел.
- 1896 – Освячено відновлений костел.
- 1896 – Збудовано костел в Загайполі.
- 1897 – Збудовано костел в Росохачі.
- 1899-1902 - Перебудова дзвіниці біля костелу.
- 1905 – Збудовано костел в Слобідці Пільній.
- 1908 – Відкрито приватну українську школу і цього року влада відкрила однокласну народну школу.
- 1910- В Гвіздецькому кляшторі було 6 бернардинів.
- 1911 – Відкрито читальню і громадську бібліотеку.
- 1912 – Діє пятикласна польськомовна школа.
- 1916 – Пошкджено дахи костелу війною.
- 1916 - Простріляно Гвіздецьку церкву і деякі ікони та дзвіницю. Сліди залишилися до цього часу.
- 1919 – Приватна однокласова школа стає чотирикласовою на повному державному утриманні.
- 1921 – У Гвіздці проживало 1992 особи з них 360 українців. Дворів було 277.
- 1922 – Польська влада видала відшкодування костелу за збитки від війни і костел було відновлено.
- 1925 - В Гвіздецькому кляшторі було 4 бернардини.
- 1928 – Збудовано народний дім на території давньої церкви і цвинтаря біля головної дороги Коломия-Городенка.
- 1933 – Призначено щомісячну данину для польських каноніків.
- 1935 – 3314 жителів. З них 625 укр., 358 поляків а інші євреї.
- 1936 – Виділено 500 злотих на реставрацію костелу.
- 1939 – Кінець панування Пузинів у Гвіздці.
- 1939 – 17 вересня у Гвіздці Радянська влада. Гвіздець районний центр.
- 1941-44 – спалено дворів – 329. Вбито 3633 мирних людей.
- 1944 – забрани німцями дзвони з церкви.
- 1945 – Народний дім перероблено на кінотеатр.
- 1951 – Збудовано з старих хатів будинок культури. Стоїть до тепер.
- 1945-1992 – Костел перебував в запустінні.
- 1959 – У Гвіздці прож. 1339 жит.
- 1988 – 1750 жит.
- 1989 – Відновлено служіння в православному храмі.
- 1992 – 13 червня костел став парафіяльним. І в ньому відновлено богослужіння. Приміщення костелу постійно використовувалися радянською владою для потреб населення.
- Дійшов до 112 сторінки Історії Гвіздець.
Вул. Гетьмана Петра Сагайдачного.
Заснована в 1970-х роках. (Можливо є доповнення _______________________________________________________________). Хто поселився перший__________________________________. _________________________________________________________________Відомо що ця вул. огортала церковну та цвинтарну територію. Тепер вона сполучена і виходить до вул. Руднєва. Старовинних пам´яток немає. Є комунгосп, заготівельний пункт, ринкова площа на давньому цвинтарі де в давнину стояла теперішня церква. Кількість вчителів – 11, Медпрацівників – 4. Про вулицю розповідає Вахняк Ганна Семенівна вік – 70 р. Торгова площа разом з овочевим та м´ясним магазинами, а також ларьками знаходяться на місці цвинтаря і церкви, що діяли до 1855 року. На вулиці є ще три будинки побудовані заможними місцевими господарями братами Трачуками котрі мали понад 120 га землі. На цих землях збудовано цілу вулицю Франка праворуч по дорозі на Коломию. На його землі розташувалося ремонтно-тракторне підприємство з 1952 року. Тепер „ Агронафтогаз техсервіз” на території остапківської с.ради. З приходом Радянської влади, щоб уникнути репресій вони покинули свої маєтки і їх долі невідомі. Їх будинки по цій вул.. під номерами 4,6,9. (Подав Палійчук В.Д., вік 59 р. Інженер-механік. Подано 19.06. 1994.)
Загальна кількість дворів___________. Жилих______________. Не жилих____________.
Додаток________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Хто зробив додаток________________________________________вік_____,
Дата заповнення „______”_____________________2008 р.
Додайте фотографію вулиці, або декілька і підпишіть хто додав і яка вулиця. Кількість фотографій________.
Намалюйте схематично свою вулицю і покажіть її сполучення з прилеглими вулицями. Вкажіть якщо є якісь стежки що виходять на вулицю. Вкажіть як вашу вулицю називали або називають по народному.
Прошу подати чим скоріше.
Вулиця Галана.
Заснована в 1952 році. ______________________________________Зараз об´єднює 20 дворів._______________________________________________
Кількість жилих будинків______________.Адміністративних будинків немає. Серед інших проживає три вчителі і два медпрацівники. Про вулицю розповідає Томчук Катерина 1925 р.н. З 1945 р. на цій вул. було „Заготсіно”, завідував Баранников Микола. До приходу Радянської влади ця вул.. називалася Сінна. В будинку №9 жив поляк Герман. До 1941 року дороги від вокзалу до його хати не було. На цих полях навкруги хати він вирощував сіно. По цій вул.. були ще хати і вони збереглися це – Пачковських Йосипа і Михайла, Трачука Дмитра, (коменаря _____________ прізвище невідоме) , Жизневицького Стаха. Дорога до цих будинків йшла з боку вул. Шевченка. ( Подала Сайко Г.М. 1931 р.н., бібліотекар. Подано 10. 07. 1994 р.).
Додаток________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Хто зробив додаток________________________________________вік_____,
Дата заповнення „______”_____________________2008 р.
Додайте фотографію вулиці, або декілька і підпишіть хто додав і яка вулиця. Кількість фотографій________.
Намалюйте схематично свою вулицю і покажіть її сполучення з прилеглими вулицями. Вкажіть якщо є якісь стежки що виходять на вулицю. Вкажіть як вашу вулицю називали або називають по народному.
Прошу подати чим скоріше.
Вулиця Грушевського.
Засновано в 1952 році. Об´єднує 22 двори. На вул.. була сокольня (польський клуб), згорів 1939 року. На цьому місці до тепер видно фундамент а у його підвалах є криниця котру використовує комунгосп. Гвіздецька спілка селян її голова Гладуняк Дмитро Васильович відкрили цех по виготовленню газованої води. Вчителів – 2. Лікарів – 2. Один аптекар освіта середньо-спеціальна.
Про вулицю розповідає Никифорук Марія вік 60 років. На вул. Грушевського колись вона називалася Скачкова були городи (земельні наділи). На цих городах стояло декілька хат. Найстаріший житель Гаєр Яків Лейбович. Тут жили євреї.
(Упорядкували Семеняк Г.Г. вчитель, Кушнярик М.Ф. бухгалтер, Гаврилюк Г.Д. медсестра. Подано 19.06. 94.)
Додаток.__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Хто зробив додаток________________________________________вік_____,
Дата заповнення „______”_____________________2008 р.
Додайте фотографію вулиці, або декілька і підпишіть хто додав і яка вулиця. Кількість фотографій________.
Намалюйте схематично свою вулицю і покажіть її сполучення з прилеглими вулицями. Вкажіть якщо є якісь стежки що виходять на вулицю. Вкажіть як вашу вулицю називали або називають по народному.
Прошу подати чим скоріше.
Вулиця Дорошенка.
Рік заснування _________________невідомий. Раніше ця вул. носила назви – Староміська, Свердлова. Об´єднує 7 дворів. Жилих будинків_________. Старожилів немає, тому достовірної інформації зібрати не вдалося. Відомо, що більша частина будинків збудовано в Радянський період. Коли?_____________. Ця вся права сторона вулиці де колись було помешкання мого діда Вахняка Проця. Всього 4 будинки було збудовано за часів панування Польщі.
(Упорядкувала Вахняк Надія Григорівна тепер директор школи інтернату в Гвіздці вік 39 років. Подано 22.01.95.)
Додаток.________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Хто зробив додаток________________________________________вік_____,
Дата заповнення „______”_____________________2008 р.
Додайте фотографію вулиці, або декілька і підпишіть хто додав і яка вулиця. Кількість фотографій________.
Намалюйте схематично свою вулицю і покажіть її сполучення з прилеглими вулицями. Вкажіть якщо є якісь стежки що виходять на вулицю. Вкажіть як вашу вулицю називали або називають по народному.
Прошу подати чим скоріше.
Вулиця Руднєва.
Заснована 17-18 ст. в цих роках також засновано цвинтар. Жили тут в основному поляки. Будинків було мало. Колись називалася Садова. Перейменовано – 1946 р. Об´єднує 16 дворів. З них жилих________. З 1958 року діє цегельний завод а з 60-х стадіон. Як іти в сторону цвинтаря то на початку вулиці ліворуч знаходився Райвійськкомат та воєнно-спортивний двір. З ліквідацією Гвіздецького району будинок пустував. В 1976-77 роках тут була пилорама, конюшня комунгоспу і станом на 23.12. 07. його розібрано. Вчителів – 2. Інженер – 1.
( Подала Костюк Марія Дм. Вік 79 років. Упорядкувала Пернировська Любов Ів. Вік 28 р., вчитель. Подано 21.01.95.)
Додаток.______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Хто зробив додаток________________________________________вік_____,
Дата заповнення „______”_____________________2008 р.
Додайте фотографію вулиці, або декілька і підпишіть хто додав і яка вулиця. Кількість фотографій________.
Намалюйте схематично свою вулицю і покажіть її сполучення з прилеглими вулицями. Вкажіть якщо є якісь стежки що виходять на вулицю. Вкажіть як вашу вулицю називали або називають по народному.
Прошу подати чим скоріше.
Вулиця Незалежності.
Рік заснування ______________невідомий. Об´єднує 58 дворів. З них жилих__________. Вчителів – 8, медпрацівників – 2. Про вулицю розповідає Михальчук Василь Мих., вік за 80р. Колись вул. Незалежності була зовсім інакшою. Назви вона не мала її називали об´їздною. По війні вона вул., Щорса, а з березня 1991 – Незалежності. Дорога тут була дуже вузенькою лиш возом можна було проїхати. По два боки дороги росли верби, вишні та різна садовина. Вулицю заселяли поляки, євреї і звичайно українці. Зберігся будинок поляка Когута який був листоношею. Помешкання пані Злочінської яка мала свій магазин, масарню. Жив тут пан Плішевський який частину вул. займав під своє поле. Юзь-Малий - який славився своєю кузнею. Особливо багатим був поляк Стусик. Зберігся його будинок. Мав свою масарню, магазини в місті, коні, наймити він жив краще за інших. Своєму синові Гаху побудував будинок в центрі де тепер дитячий садочок. Перед війною поляки повиїздили а жидів німці зігнали в Гето і знищили тільки дехто втік. Вище по ліву сторону були городи священика. Савчинського. На місці давньої каплички побудовано нову в 1991 році на честь скасування панщини. Тут з 16 століття був цвинтар і під кінець 16 ст. церква. До цього часу навколо каплички збереглася територія незабудована і не засаджена. До 1900 року ще було видно гроби. Тут на цій толоці з-за Австрії іновірцями був розташований базар. Пізніше його перенесли поближче до головної дороги що веде до Заболотова поблизу єврейського кладовища (по народному оскопище). Діяла та торговиця до війни. До утворення Гвіздецького району торговиця була влаштована за „Зорепадом” в центрі також на православному цвинтарі де до 1855 р. була православна церква. В 1992-93 роках підчас прокладання труб на газ попри каплицю мною м.прот. В.Гаврилюком настоятелем православної церкви у Гвіздці, було виявлено вздовж дороги понад 40 метрів останки померших людей. Це живе свідчення про місцезнаходження там древнього цвинтаря.
(Упорядкував Бучовський Віталій Рішардович учень Гвіздецької середньої школи. Вік 14 років. Подав 01.07.1994 р.)
Додаток._______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Хто зробив додаток________________________________________вік_____,
Дата заповнення „______”_____________________2008 р.
Додайте фотографію вулиці, або декілька і підпишіть хто додав і яка вулиця. Кількість фотографій________.
Намалюйте схематично свою вулицю і покажіть її сполучення з прилеглими вулицями. Вкажіть якщо є якісь стежки що виходять на вулицю. Вкажіть як вашу вулицю називали або називають по народному.
Прошу подати чим скоріше.
Вулиця С.Стрільців.
Заснована за часів Австрії. Носила назви – 17 вересня, Базарна. Об´єднює - 20 дворів. З них жилих_________.Лікарів – 3. Інженерів – 4. Де тепер стоять двоповерхові будинки до 1970-х стояли одноосібні переважно жидівські. Вулиця вела до базару де колись був замок. В цих старих будівлях по війні знаходилися – районна редакція, райбаза, магазини і інші державні установи. Ліворуч стояли також жидівські забудови, двоповерховий ресторан тощо. Все знищене німцями в 1942 р. Після війни ________________тут було влаштовано парк і братську могилу.
(Розповідав Вахняк М.М. Вік 63 р. Упорядкував о.В.Гаврилюк 1995 р.)
Додаток._____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Хто зробив додаток________________________________________вік_____,
Дата заповнення „______”_____________________2008 р.
Додайте фотографію вулиці, або декілька і підпишіть хто додав і яка вулиця. Кількість фотографій________.
Намалюйте схематично свою вулицю і покажіть її сполучення з прилеглими вулицями. Вкажіть якщо є якісь стежки що виходять на вулицю. Вкажіть як вашу вулицю називали або називають по народному.
Прошу подати чим скоріше.
Вулиця Лісна.
Заснована приблизно 1976 р. Носила назву Пстрака. Об´єднює 9 дворів. З них жилих_______. Першими побудувалися Гулейчуки. На цій вул.. проживає селищний голова Палійчук М.М. Вчителів – 2.
(Упорядкувала Формусяк М.М. секретар селищної ради. Вік 45 р. Подано 12.02 1995 р.)
Додаток._______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Хто зробив додаток________________________________________вік_____,
Дата заповнення „______”_____________________2008 р.
Додайте фотографію вулиці, або декілька і підпишіть хто додав і яка вулиця. Кількість фотографій________.
Намалюйте схематично свою вулицю і покажіть її сполучення з прилеглими вулицями. Вкажіть якщо є якісь стежки що виходять на вулицю. Вкажіть як вашу вулицю називали або називають по народному.
Прошу подати чим скоріше.
Вулиця Івана Франка.
Рік заснування ___________невідомий. Але на мій погляд вона заснована при Австрії, коли робилися цісарські дороги. Приблизно під кінець 18 ст. А до того часу основною дорогою була теперішня об´їздна. Це центральна вулиця, по ній проходить траса Коломия – Городенка. Вона об´єднює – 72 двори. З них жилих_______. При в´їзді у Гвіздець з боку Коломиї на горбі праворуч від дороги в 1993 р. побудовано каплицю на честь братів Маковеїв і матері їх Соломонії і 620 річниці першої згадки про Гвіздець. (За основу селища Гвіздець взято дату заснування Ст.Гвіздця, тому рік заснування Гвіздця помилковий). об´їздна дорога сполучається з вул. Франка. Жертводавці на спорудження каплиці: Гладуняк Дмитро Вас.- голова спілки селян, Мукан Василь Ів. – керуючий РТП, Багновський Іван Петр. – бувший директор комунгоспу, Палійчук Михайло Мик. – голова селищної ради, Григорчук Василь Ів. – інженер-будівельник з Підгайчиків, Єщенко Володимир Мих. – начальник ППЧ, Маршалович Михайло Ол. – старший лісничий, Вахняк Петро Вас. - бригадир будівельної бригади, Холевчук Ярослав Ів. – дав бляху на каплицю, Гайдащук Володимир Мик. – дав образ за 40 тисяч тими грошима, Гордійчук Михайло Дм. – 2 образи. Столярні роботи Бортейчук Дмитро Пил., Юринець Павло Петр. Мурували – Бортейчук М.В., Тимків С.В., Григорів В.І., Дяків П.І., Бортейчук Д.В., Трачук Й.Н., Микитчук В., Максимчук Ю., Бортейчук І.П. Тинькувальники (штукатури) Палійчук С.М., Костюк Ярослав. Водії,що возили шутер – _______________________ Виготовив верх _____________________________________. Покриття каплички бляхою __________________________________. Набризк_________________________. Проводив електрику ___________________________________. Зварювальні роботи___________________________________. Виготовлення хрестів____________________________. Допомагали _________________________________________________________________________________________________________________________________.
По центральній вул. розташовані – ЗОШ – 1-3 ст., на 870 дітей, тут до побудови школи були людські та колгоспні городи, сади і фінвідділ.
Станом на 1994 р. к-ть учнів – 750, к-ть вчителів – 69.. к-ть класів – 32. В школі навчаються діти з 13 навколишніх сіл і трьох районів, Коломийського, Городенківського і Снятинського. Директор школи Терлецький Іван Вас. Тепер Рибчинська Любов Дмитрівна. Школа побудована в 1985 р. при директорові Олійнику Мирославові Федор. Школа інтернат, заснована в 1959 р. розташована в приміщеннях колишнього суду, банку і середньої школи. У інтернатівському двоповерховому будинку тепер гуртожиток а була там друкарня і НКВД з тюрмою. В 1968 р. здано в експлуатацію нове прибудоване приміщення. В 1985 р. інтернат розширив свою базу за рахунок бувшого приміщення середньої школи котра перейшла в нове трьохповерхове приміщення. Станом на 1994 р. учнів – 190, к-ть груп -12, вчителів – 52. Приміщення семи класової школи побудовано 1885 р. Директор Довгошия Анатолій Павлович. Тепер Вахняк Надія Григорівна. Братську могилу з пам´ятником невідомому солдату, відкрито в 1986 р. Селищна рада знаходиться в примітивній хаті, (тепер бібліотека для школярів, перенесена з приміщень костелу в 2003р.), пошта, радіотелефонний вузол, різні магазини, аптека, дитячий садочок був заснований під час німецької окупації в приміщенні бувшого банку де тепер бухгалтерія школи інтернат. Тепер у приміщенні колишнього райкому нижче пожежної частини. Кафе „Зорепад” на місці колишньої православної церкви та цвинтаря, там до 1992 року близько до дороги стояв давній народний дім перероблений під кінотеатр його розібрав комунгосп. Він був побудований українцями в 1928 р. недалеко від української церкви та українського цвинтаря на українській землі, котра залишилася від займаних земель, поляками і жидами. Вище від нього стояла давня дерев´яна каплиця розібрана в 60-х. На її місці був побудований хлібний магазин але коли будували зорепад то все зруйновали. Через дорогу стоїть єврейська синагога в ній тепер пожежна частина. Про вулицю розповідає Кисилюк С.П. 1932 р.н. – „ Колись ця вулиця називалася вул. Щорса. Хто її заснував невідомо. Тут колись було поле і жив Дожинкевич. Займався розведенням бджіл. На моєму городі під великою старою грушею там де рівчак стояла стара предвічна капличка. В 1952 р. коли ми почали тут будуватися то каплички вже не було. Нову капличку побудували в 1993 р. на роздоріжжі об´їздної і Франка, котру урочисто посвятили на Маковея. Чуть нижче перехрестку в давньому двоповерховому приміщенні знаходиться телемайстерня, через дорогу хата а в ній клуб, тепер називається будинок культури перевезений з кулачківців 1948 р. Далі в низ автостанція, а через дорогу недіюча лазня, нижче автозаправка з 1990р. а за переїздом ліворуч адміністративний будинок Гвіздецької спілки селян. Будинок пустує. За річкою Чорнявою по дорозі на Городенку праворуч, видніється пам´ятний знак на заснування селища а біля нього приватне кафе „Скорпіон”. До 2007 р. біля пам´ятника ріс старовинний дуб але чомусь він був спиляний. Дальше по дорозі на Берем´яни є ще одне кафе.
Додаток.________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Хто зробив додаток________________________________________вік_____,
Дата заповнення „______”_____________________2008 р.
Додайте фотографію вулиці, або декілька і підпишіть хто додав і яка вулиця. Кількість фотографій________.
Намалюйте схематично свою вулицю і покажіть її сполучення з прилеглими вулицями. Вкажіть якщо є якісь стежки що виходять на вулицю. Вкажіть як вашу вулицю називали або називають по народному.
Прошу подати чим скоріше.
Вулиця Шевченка.
Час заснування____________________. Це одна з найдавніших і найбільших вулиць. Бере свій початок з границі села Остапківці від моста, що називають Зеленівським бо під ним протікає потік котрий тече із зеленівки і впадає в р. Чорняву. Завершується вулиця в центрі, але дорога продовжується в напрямку Заболотова через села Кулачківці, Балинці, Бочечки. В другий бік моста, дорога проходить через села - Остапківці, Чехову, Виноград, У Винограді прямо на північ дорога веде в с. Острівець, а на південний схід до с. Хвалибога. На захід в Росохач, ______________________, Якубівку, Джурків.
Вулиця об´єднує 65 дворів. Від Остапківців в напрямку Гвіздця ліворуч, є зелена поляна її називають „толока” зразу біля церкви. Ця незаймана земля була церковною, але в 30-х роках старший церковний брат продав її Остафійчуку Стаху, який побудував дуже близько від церкви, хату. В даний час в ній живе його донька Приймак Надія Ст. Тут на толоці в дорадянські часи проводилися різні забави котрі називалися „фестеном”. Також на горбику біля церкви на тій же поляні був поставлений хрест на честь скасування панщини. Приблизно в 1960-61 році хрест перенесли на цвинтар бо була вказівка з Москви закривати церкви і зносити каплиці та хрести по всьому Радянському Союзі. Тепер далеко від вулиці, ця толока забудована. Кожен добирається до свого будинку через толоку. Трохи вище по дорозі наче на півострові видніється давня православна церква. Перенесена з центру містечка на це місце в 1855 р. Тепер біля церква стоїть також тих часів стара дзвіниця, кам´яний хрест на скасування панщини також тих часів. Хрест на проголошення Незалежності України, 1990 р. Біля дороги на церковному подвір´ї – каплиця кінця 90-х років і фігура Божої матері – 2000 року. По обидва боки дороги були побудовані жидівські, польські, і українські хати. Жиди на забави українців не приходили. Де тепер побудовано нову резиденцію там стояла стара. Після війни її у церкви відібрала Радянська влада і вона використовувалася ким завгодно. Ніхто її не ремонтував. Українська місцева влада повернула церкві непридатну для проживання священика резиденцію аж в 90- роки. Залишилася ще стара понищена криниця і якась давня дровітня. Все остальне пограбовано. Розібрали резиденцію коли почалось будівництво нової. Це було до 2000р. На подвір´ї резиденції була ще стайня, стодола. Але все те зникло у воєнні роки. Город був великим. Межував з кляшторною землею, що належав до польської резиденції костелу і сягав р.Чорнява. Тепер там побудовані будинки Добролежів, Тимофійчуків, Палійчуків, Куриляків, Приймаків.
З розповідей діда, Ганни Охрим, в сторону Чорнової зразу від церкви був давній цвинтар і він тягнувся аж на толоку. Тому та толока залишилася незабудованою від дороги. Виходить, що всі хати в сторону Чорнової від церкви, побудовані на цвинтарі.
Австрія і Польща не допускали українців до науки. Хто з православних приймав католицьку віру той мав доступ до науки і міг працювати на державній роботі.
Коли йти вул. до центра селища то ліворуч ми побачимо великий будинок це пекарня побудована в 60-х роках. З розпадом СРСР приміщення понищене, пустує. Далі в межу Костел Бернардинів – 18 ст. з прибудовою двоповерхових монастирських приміщень. Через дорогу будинок в котрому була поліклініка десь до 2000 року. Тепер газконтора. Це будинок колишньої польської „Охронки” садочок. Праворуч від цього будинку невеликий будинок в котрому жили монашки (сьостри). Вулиця біля костелу обсаджена липами і каштанами. Далі до центральної дороги будинок побуту. Там колись стояли польські хати. До цієї вулиці примикають вулиці Ковпака, Галана, Руднєва, Сагайдачного. Біля костелу як іти до центральної дороги є ставки і двоповерхова лікарня будована в 60-х роках. Спочатку з 1945 р. вона знаходилася в костельних приміщеннях. Далі по дорозі в дворі ми побачимо великий двоповерховий будинок це була недобудована синагога. В ній було ССТ, тепер будинок куплено і є приватним. Те все подвір´я від вулиці Шевченка до заправки закупили брати _____________________. На цій вул. лікарів -2, медсестер -5, вчителів -10, вихователів -3, інженерних працівників – 1, бібліотекарів -2. По вул. Шевченка 24 березня 1878 р. народився видатний художник Пстрак Ярослав Вас.( Подала Охрим Г.П. бібліотекар., 1936 р.н., з розповідей бабки 1907 р.н., Новіцької Ганни, Войцехівської Катерини, Охрим Василини. Упорядкував о.В.Гаврилюк. 03.05. 1994.)
Додаток._____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Хто зробив додаток________________________________________вік_____,
Дата заповнення „______”_____________________2008 р.
Додайте фотографію вулиці, або декілька і підпишіть хто додав і яка вулиця. Кількість фотографій________.
Намалюйте схематично свою вулицю і покажіть її сполучення з прилеглими вулицями. Вкажіть якщо є якісь стежки що виходять на вулицю. Вкажіть як вашу вулицю називали або називають по народному.
Прошу подати чим скоріше.
Вулиця Шашкевича.
Вулицю почали забудовувати в 1978 р. Першим взяв план Буджак Роман Дм. Потім побудувався Євчук Дмитро Мик. і першим перейшов жити. Вулиця носила назву Величко, а з 1992 р. – Шашкевича. Об´єднує – 22 двори. Вчителів – 4, медичних працівників -5.
(Подала і впорядкувала Шпарик Марія Ол. Вчитель, вік 62 роки.
Додаток.___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Хто зробив додаток________________________________________вік_____,
Дата заповнення „______”_____________________2008 р.
Додайте фотографію вулиці, або декілька і підпишіть хто додав і яка вулиця. Кількість фотографій________.
Намалюйте схематично свою вулицю і покажіть її сполучення з прилеглими вулицями. Вкажіть якщо є якісь стежки що виходять на вулицю. Вкажіть як вашу вулицю називали або називають по народному.
Прошу подати чим скоріше.
Вулиця Трильовського.
Заснована____________. В 1903 р. називалася Доїздовою, Малий спуск. По цій вул.. жив Трильовський адвокат засновник „Січі”. Боровся проти польської влади. В тій хаті донедавна жила Мотрюк Ірина Юліанівна. В 90-х роках хату продала іншим господарям а сама виїхала. Вулиця нараховує 6 дворів.
Додаток._______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Хто зробив додаток________________________________________вік_____,
Дата заповнення „______”_____________________2008 р.
Додайте фотографію вулиці, або декілька і підпишіть хто додав і яка вулиця. Кількість фотографій________.
Намалюйте схематично свою вулицю і покажіть її сполучення з прилеглими вулицями. Вкажіть якщо є якісь стежки що виходять на вулицю. Вкажіть як вашу вулицю називали або називають по народному.
Прошу подати чим скоріше.
Вулиця Українська.
Вулиця є однією з центральних і найстаріших вулиць Гвіздця. Вона налічує 49 дворів. До 1939 – Казіміжовська. Зі слів жителя цієї вулиці Івасюка Ярослава М. вона була названа так на честь бургомістра Гвіздця Казимира Стусика. З 1939 по 1941 – Ворошилова, 1941-1944 – Мазепи, з квітня 1944 по 1992 – Леніна. З 1992 – Українська. З розповідей Боднарчук Ольги М., і Івасюка Я.М. на цій вулиці була збудована приблизно в 30-х роках капличка. Пізніше на тому місці побудував хату швець Федюк, а біля хати поставив іншу капличку на горбичку між трьома межами не більше 1,5 м. в ширину з дощок покрита бляхою. В 1935-36 – капличка горіла в середині від свічок. Доглядав за капличкою Федюк а потім продав хату жидам. До війни за капличкою доглядали жиди. Достояла вона до 50-х років. В 50-х роках капличку і хрест зруйнували місцеві комуністи. Тепер на подвір´ї де стояла капличка живе сім´я Пачковських. На розі вулиць Української і Незалежності стояв кам´яний хрест з 20-х років на честь скасування панщини. Забрали його в 50-х, стоїть він біля церкви. Вчителів -10.
Вул. починається від центрального перехрестку і пролягає в сторону Заболотова. З боку Кулачківців до війни тпри в´їзді до Гвіздця стояла рогатка і хто вступав на Гвіздецьку сторону платив якусь дань. В останні часи рогатником був Вахняк Михайло.
(Впорядкувала Мазурак Н.С. 1956 р.н. Подано 20.06. 1994 р.)
Додаток.__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Хто зробив додаток________________________________________вік_____,
Дата заповнення „______”_____________________2008 р.
Додайте фотографію вулиці, або декілька і підпишіть хто додав і яка вулиця. Кількість фотографій________.
Намалюйте схематично свою вулицю і покажіть її сполучення з прилеглими вулицями. Вкажіть якщо є якісь стежки що виходять на вулицю. Вкажіть як вашу вулицю називали або називають по народному.
Прошу подати чим скоріше.
Вулиця Залізнична.
Заснована з часів побудови з.д. вокзалу тобто з австрійських часів. Ця вулиця колись називалася Колійова. Налічує 3 двори. Ще збереглася цегельна огорожа костелу з боку вокзалу приблизно 300-т літньої давності. До 2000 року від вокзалу в сторону вул. Франка були якісь привокзальні приміщення.
Ліворуч по цій вул. на куті попри дорогу вул. Франка стояв єврейський будинок в якому був шинок. Шинкаркою була єврейка Вурці. Торгувала до 1939 р. В 1943 р. будинок знищено. Праворуч біля теперішньої заправки стоїть великий єврейський будинок, що служив складом скупки яєць. Яйця зберігалися у воді в підвальних приміщеннях. Склад існував до 1939 р. До 60-х – база райпотребсоюзу, потім буфет і столова „Діброва” ССТ Гвіздець, швейна майстерня спілки селян „Гвіздецький”, Коломийське Духовне училище з 1998 року. У 2005 році продано колишньому селищному голові Кисилиці Петру Мих. В ньому приватний магазин „Побутова техніка”. З 1945 по 1971 в межу з цим будинком була нафтобаза. Тепер ремпобутдільниця. Будівлі і подвір´я покинуті. Ними ніхто не опікується. Все валиться. Через дорогу праворуч йдучи до з.д. вокзалу до 50-х років був бурякопункт. Потім паливний склад. З масовим проведення газу в оселі а саме з 2000 року паливний склад не працює. За складами була водокачка до тих пір поки їздили паровози це до 60-х років. Розібрали водокачку в 1994 р. В кінці вулиці „Заготзерно” з 1939 року. Діяв цей пункт до 90-х років. Тепер пустує. Інженерних працівників -1.
(Подав Івасюк Я.М. вік – 67 р. 27 лютого 1995 р. Впорядкував о.В.Гаврилюк 2007 р.)
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Хто зробив додаток________________________________________вік_____,
Дата заповнення „______”_____________________2008 р.
Додайте фотографію вулиці, або декілька і підпишіть хто додав і яка вулиця. Кількість фотографій________.
Намалюйте схематично свою вулицю і покажіть її сполучення з прилеглими вулицями. Вкажіть якщо є якісь стежки що виходять на вулицю. Вкажіть як вашу вулицю називали або називають по народному.
Прошу подати чим скоріше дані для заповнення пропусків по вулично.
Бажаючих допомогти своєю працею, щодо історії Гвіздця нагородить сам Господь Бог.
Список храмів Львівської єпархії, які разом зі своїми парафіянами були насильницьки переведені в унію у XVIII сторіччіЗ оголошенням таємним уніатом єпископом Львова Йосифом Шумлянським переходу під владу пап, по усій Галичині розпочались насильницькі переведення в унію православних парафій та монастирів. За декілька років понад 1250 храмів найчастіше “вогнем і мечем” були переведені за допомогою польських каральних загонів до “єднання зі Святішим Отцем”.01.10.2005 |
![]() |
|
Список храмів Львівської єпархії, які разом зі своїми парафіянами були насильницьки переведені в унію
|

Парафії